Батькам

Батькам про вибір професії

Дуже скоро нашим дітям потрібно буде визначитися — «ким бути». Перед кожною родиною сьогодні постає хвилююче питання — яку професію обрати дитині після закінчення школи? Усі батьки прагнуть забезпечити благополучне майбутнє своїм дітям. Ми хочемо, щоб вони отримали надійну, високооплачувану професію.

Менше переймаються ті батьки, в родинах яких діти обирають трудовий шлях за традицією. Усім відомі, наприклад, робітничі династії. Іноді формуванню професійних традицій сприяє атмосфера родинного життя: так складаються сім'ї вчених, учителів, артистці. Але для більшості питання вибору професії є одним із найскладніших.

Інформаційне повідомлення

Діти — наше майбутнє, ми всі їх дуже любимо, навіть тоді, коли вони приносять у наше життя не лише радість, а й турботи. Отож, мусимо знаходити в собі сили і надалі підтримувати з ними хороший емоційний контакт, бути їм другом.

Сім'я — це той простір, де формується ставлення до роботи, до професійної діяльності. У кожного з нас, дорослих, є своє уявлення про роботу, яке ми, деколи самі того не відаючи, передаємо дитині. Якщо батьки ставляться до роботи як до значущої частини власного життя, розглядають її як засіб самореалізації і самовираження, то дитина з раннього дитинства засвоює, що задоволення життям безпосередньо пов'язане з роботою та навпаки.

Необхідно, щоб батьки частину відповідальності поклали на дітей. У психології не випадково існує термін «професійне самовизначення». Важливо, щоб у підлітка склалося відчуття, що зроблений ним вибір професії — його самостійний вибір.

Звичайно, зробити це непросто. Уявлення дітей про світ професій мають неповний характер. Часто їх приваблюють модні та популярні професії, наприклад, манекенниця, актор, співак тощо, навіть якщо у них немає для цього необхідних даних. І в такій ситуації батькам може здатися, що правильний шлях — самим вирішити, яка професія буде для сина чи дочки оптимальною.

Можливо, з певної точки зору це дійсно так. Але якщо ми, дорослі, беремо на себе відповідальність за професійне визначення дітей, то беремо на себе й відповідальність за наслідки. Хто вибирає, той і відповідає. І якщо підліткові здається, що професію він вибрав не сам, то він і вчиться не для себе. Навчання дитину обтяжує, вона сприймає його як нудний, обтяжливий обов'язок. І навпаки, саме відчуття, що свою професію підліток вибрав сам, значно стимулює його до просування шляхом професійного розвитку.

Водночас повна самостійність теж утруднює професійне самовизначення. Життєвий досвід підлітка обмежений, його уявлення про професійну діяльність часто мають неповний або нереалістичний характер. Наприклад, багато старшокласників стверджують, що мріють стати менеджерами, але на запитання про те, що це за робота, виразно відповісти не спроможні. У дитини можуть виникати запитання про зміст професійної діяльності, про місце можливої роботи, про рівень зарплати. Підліток іноді змішує поняття «професія» і «посада» (наприклад, заявляти: «Хочу бути начальником!»). Знаходячись у ситуації вибору, діти часто відчувають розгубленість і потребують підтримки дорослих. Хоча підлітки можуть не говорити про це прямо, насправді для них дуже важлива думка дорослих.

—  Проведене мною анкетування серед ваших дітей: «Що чи хто впливає, на вашу думку, на ваш вибір професії?» (оголосити результати анкетування)

Отож, результати соціологічного дослідження показують, наскільки важливою є роль батьків у професійному самовизначенні наших учнів.

Дуже важливо не відмовлятися від ролі порадника. Батько може виступити як експерт і поділитися тією інформацією, якою він володіє: розповісти, що є та або інша професія, де можна знайти роботу, які обмеження вона накладає. Слід представити цю інформацію в нейтральній формі, щоб підліток зробив висновки самостійно, наприклад: «Знаєш, одна моя однокласниця так хотіла стати археологом, інститут закінчила, але все життя працювала бухгалтером, тому що було неможливо знайти роботу за фахом». Особливо важливо для підлітків, якщо дорослі діляться з ними власним досвідом самовизначення, переживаннями і сумнівами свого отроцтва. Подібні розповіді, особливо якщо відомо, чим завершився вибір професії, як правило, справляють на підлітків величезне враження.

Не варто обмежуватися розповідями і розмовами. Усі ми знаємо, що підлітки часто скептично ставляться до думки дорослих, особливо батьків. Набагато важливіший безпосередній досвід. Велике враження може справити спілкування з фахівцями тієї професії, яку підліток обрав. Наприклад, якщо він роздумує, не чи стати йому економістом, а серед ваших знайомих якраз є економісти, варто попросити їх поспілкуватися з вашою дитиною, навіть запросити її на роботу. Досвід подібного спілкування може як підштовхнути підлітка до вибору професії, так і примусити його задуматися про те, чи зможе він насправді працювати за спеціальністю.

Ситуація вибору професії в певному значенні схожа на гру в рулетку: можна поставити на одне-єдине поле, але вірогідність виграшу в цьому випадку дуже мала. А якщо зробити декілька ставок, то ця вірогідність зростає у багато разів. Добре, якщо в ситуації вибору професії у підлітка є запасний варіант. Як правило, самі підлітки про цей варіант не замислюються, і наше завдання — запитати їх: що вони робитимуть, якщо з якихось причин їм не вдасться реалізувати намічені плани? Наявність запасного варіанту дозволяє зменшити напруження в ситуації вибору професії і тривогу підлітка.

Обговорюють із підлітком шляхи його майбутнього по-різному. У когось можна запитати прямо: «А що ти робитимеш, якщо не вийде стати перекладачем?». Тривожному підліткові можна запропонувати пофантазувати: «Давай уявимо, які ще професії ти міг би вибрати». Можна обговорювати цю проблему, розповідаючи про третіх осіб: «Уявляєш, Петя все життя мріяв стати футболістом, але отримав травму, і йому довелося піти зі спорту. Тепер він роздумує, ким бути».

Величезну роль у виборі майбутньої професії відіграє сім'я, хоча самі підлітки цього можуть і не усвідомлювати. Часто вони орієнтуються на професії родичів. Усім нам відомі приклади трудових династій і випадки, коли хтось стає «лікарем, як мама» або «водієм, як тато». З одного боку, сімейна традиція може обмежувати вибір, підліток ніби йде за інерцією, не намагаючись зрозуміти, наскільки професія батьків дійсно відповідає його власним інтересам і схильностям. З іншого боку, він дуже добре уявляє цю професію і розуміє, які якості для неї потрібні. Наприклад, діти лікарів чудово знають, що медична професія передбачає термінові виклики і понаднормову роботу, а також прохання про допомогу з боку знайомих і сусідів, а діти вчителів — що необхідно вдома готуватися до уроків і перевіряти зошити. Отже, якщо підліток вибирає професію батьків, важливо обговорити з ним мотиви його вибору, зрозуміти, на що він орієнтується.

Варто розуміти, що вибір підлітка не остаточний. Ніхто не знає, як зміниться наше життя через 10 років, яка буде ситуація на ринку праці. Можливо, професії, які сьогодні оплачуються високо, вже не будуть такими, і навпаки. Багато хто з нас із різних причин змінює професію протягом життя. Деякі люди все життя залишаються вірними вибрати професії, інші пробують себе в різних сферах професійної діяльності. Ні той, ні інший шлях не є єдино правильним, і неможливо передбачити, як вчинять діти. Їхній вибір сьогодні відображає їхні нинішні інтереси і потреби. Можливо, вибрана професія завжди буде їм цікава, а може, через певний час переваги зміняться. У будь-якому випадку залишається можливість щось переграти або почати спочатку. І це свідчить не про те, що вибір професії був зроблений невдало, а навпаки, про прагнення людини найповніше реалізувати свої можливості у професійній діяльності.

Давайте спробуємо разом розібратися в такому непростому питанні, як професійне визначення. Вибір професії можна порівняти із системою рівнянь, що має декілька невідомих.

Перше невідоме — світ професій. Їх десятки тисяч, і якщо не охопити поглядом усе це різноманіття, хоча б у загальних рисах, вибір буде неповноцінним. Часто так і буває — обирають той фах, з яким встигли ознайомитися. Чи не залишиться за бортом якраз та професія, що найбільше відповідає схильностям вашого сина або доньки?

Психологи ретельно вивчили професії, виявили найхарактерніші їхні ознаки й виокремили 5 великих груп, 5 типів професій залежно від особливостей предмета праці: «людина — природа», «людина — техніка», «людина — людина», «людина — знакова система», «людина — художній образ». У кожному з 5 типів виокремлюють менші групи. Поступово коло вибору звужується до декількох професій, які подобаються більше, ніж інші, або й до однієї.  Нарешті виділили коло професій, які подобаються доньці чи сину. І тут виникає друге невідоме: чи будуть відповідати особисті якості дитини, риси характеру, темперамент тим вимогам, які висуває до людини така робота. Якщо син або донька вже визначили для себе професію, радимо ознайомитися з її описом, професіограмою. Ця інформація дозволить вам зробити попередні висновки про те, чи є у вашої дитини дані для опанування обраного фаху. Ідеальний вибір — коли вимоги професії співпадають з особистісними якостями людини.

Третє невідоме: визначити стан здоров'я. Установити, чи відповідає здоров'я людини вимогам, що висуває професія, — завдання лікаря. Саме тому кожен, хто вступає до навчального закладу, проходить обов'язковий медичний огляд. Щоб уникнути розчарувань, важливо своєчасно проконсультуватися з лікарем.

Четверте невідоме: в будь-якій роботі є свої тонкощі, нюанси, про які теорія не розповідає. Тому школярам важливо поспілкуватися з представниками обраної професії.

П'яте невідоме: куди піти вчитися? Вибір навчального закладу відіграє дуже важливу роль як для вас, так і для вашої дитини. Заздалегідь можна ознайомитися з «Довідником навчальних закладів» та отримати необхідну інформацію.

Пам'ятайте:

G Діти завжди потребують допомоги дорослих і не можуть самостійно обрати професію до душі.

G Батьківська допомога у виборі професії не повинна бути нав'язливою і замінювати бажання дитини бажанням батьків.

G Уважно прислухайтеся до намірів і прагнень своїх дітей, ураховуйте їхні інтереси та схильності, спираючись на рівень розвитку їхніх здібностей, і нехай вони обирають ту професію, що найбільше підходить їм.

G Якщо ви радите дитині оволодіти тією чи іншою професією, то повинні бути впевнені, що цей фах найбільш підходящий для неї, не протипоказаний її здоров'ю.

G Обрана професія повинна бути актуальною на ринку праці та виправдати очікування щодо рівня заробітної плати.

G  Якщо у вас виникають труднощі, звертайтеся в службу зайнятості. Вам завжди нададуть кваліфіковану пораду та допоможуть у питаннях професійного визначення.

Підсумок. При виборі професії слід неодмінно враховувати такі складові:

A інтерес людини (щоб виникла первинна мотивація до роботи),

A можливості (щоб вона могла справлятися з неминучими навантаженнями),

A реалістичність намірів (щоб можна було потім працевлаштуватися, реалізувати себе). Ця тріада є гарантом професійного успіху.

Найголовніше для підлітків, як би вони не прагнули до самостійності, — це відчуття підтримки з боку дорослого. Для дітей важливо, що важким шляхом самовизначення вони йдуть не одні, що поряд знаходиться дорослий, котрий підтримає і допоможе, який би шлях вони не вибрали.

Як розвинути самостійність у дітей

Пам’ятка для батьків

                                                          «Людина не може бути вільною,

                                                           якщо вона не самостійна».

                                                                                     М.Монтессорі

1.Визнайте особистість дитини і її недоторканність.

2.Сприяйте формуванню адекватної самооцінки. Людина з низькою самооцінкою постійно залежна від чужої думки. Формування самооцінки дитини залежить від  оцінювання її батьками, тому що в цьому віці дитина ще не вміє оцінити себе сама.

3.Залучайте до реальних справ сім'ї. Можна проводити міні-наради за участю всіх членів родини, спільно планувати сімейні справи.

4.Розвивайте силу волі дитини. Навчайте сміливості, витривалості, терплячості, докладати зусиль для досягнення мети.

5.Навчайте планувати. Складайте план дій. Велику і складну справу вчіть розбивати на ряд Конкретних дій.

6.Привчайте до праці якомога раніше. Дитина має знати свої домашні обов'язки, вміти виконувати доручення.

7.Вчіть спілкування з іншими дітьми, дорослими людьми. При цьому пам’ятайте – модель батьківської поведінки сприймається дитиною як зразок для наслідування.

8.Формуйте моральні якості: доброту, порядність, співчуття, взаємодопомогу, відповідальність.

"Добра мати... добрий батько... "

Варіанти відповідей: "так", "ні", "не знаю".
1. На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте "вибухом", а потім шкодуєте про це?
2. Деколи ви вдаєтеся по допомогу або порад інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини?
3. Ваша інтуїція і досвід – кращі порадники у вихованні дитини.
4. Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який нікому іншому не розказали б.
5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?
6. Вам траплялося просити у дитини вибачення за свою поведінку?
7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?
8. Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?
9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини.
10. Чи можете утриматися від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть, якщо маєте гроші) тому, що знаєте: вдома їх є багато?
11. Ви знаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини — фізичне покарання (пасок).
12. Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.
13. Ваша дитина завдає вам більше турбот, аніж радощів.
14. Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати, поводитися?
15. Чи бувають у вас прикрощі з вашою дитиною?

Обробка результатів: за кожну відповідь "так" на запитання 2,4, 6, 8, 10, 12,14 і за кожну відповідь "ні" на запитання 1, З, 5, 7, 9, 11, 13 і 15 нарахуйте собі по 10 балів, за кожну відповідь "не знаю" на будь-яке запитання — по 5 балів. Підрахуйте загальну суму.

100-150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди — добрі союзники у розв'язанні різних виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, сповнена терплячості, вас можна визнати за приклад для наслідування. До ідеалу вам не вистачає одного невеличкого кроку. Ним може стати думка вашої дитини. Ризикніть, спробуйте її з'ясувати.

50-99 балів. Ви — на правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Свої тимчасові труднощі або проблеми з дитиною ви маєте розв'язати, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдовуватися браком часу або характером вашої дитини. Є кілька проблем, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Не забувайте, що розуміти — не завжди приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.

0-49  балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, аніж вам, оскільки її мати не стала другом і провідником на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви й справді хочете щось зробити для своєї дитини, спробуйте інакше. Можливо, ви знайдете когось, хто вам у цьому допоможе своєчасними порадами. Це нелегко, зате у майбутньому обернеться вдячністю і щасливим життям вашої дитини.

 «Дітей виховують батьки. А батьків?»

Часто саме батькам, спілкуючись із дітьми, доводиться стикатися із ситуаціями вибору, коли, хотіли б ми того чи ні, треба чесно й відверто (хоча би перед самим собою) відповісти на складні життєві питання, спробувати поставити себе на місце дитини або хоча б на хвилину повірити, що ви - добра чарівниця чи добрий чарівник. Уважно прочитайте запропоновані запитання. Намагайтеся відповісти на них відверто. Тест доповнить ваше уявлення про себе як про батьків, допоможе зробити певні висновки щодо проблеми виховання дітей.

Варіанти відповідей:

А ) Можу і завжди так чиню.

В) Можу, але чиню так не завжди.

В) Не можу.

 1.     Чи можете ви поставити себе на місце дитини?

2.     Чи можете ви не прореагувати, якщо ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або незаслужено образила іншу дитину?

3.     Чи можете ви порадитися із дитиною "на рівних"?

4.     Чи можете ви повірити хоча б на хвилинку, що ви прекрасний принц або фея?

5.     Чи можете ви у будь-який момент залишити свої справи і зайнятися дитиною?

6.     Чи можете ви пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за гарну поведінку.

7.     Чи можете ви вибачитись перед дитиною у разі потреби?

8.     Чи можете ви зізнатися дитині у помилці, яку ви допустили у ставленні до неї?

9.     Чи можете ви виділити дитині хоча б один день, коли вона може робити, що хоче, поводитися, як бажає, ні в що не втручатися?

10.  Чи можете ви встояти проти дитячих прохань та сліз, якщо впевнені, що це каприз.

11.  Чи можете ви завжди утримуватися від слів та виразів, які можуть ранити дитину?

12.  Чи можете ви розповісти дитині про повчальний випадок зі свого дитинства, який показує вас у невигідному світлі?

13. Чи можете ви володіти собою і зберігати спокій, навіть якщо поведінка дитини вивела вас із себе?

Порахуйте бали

"А" - 3 бали, "Б" - 2 бали, "В" - 1 бал.

Від 30 до 39 балів. Дитина—найбільша  цінність у вашому житті. Ви прагнете не тільки розуміти, а й пізнати її, ставитеся до неї з повагою, дотримуєтеся найпрогресивніших принципів виховання та постійної лінії поведінки. Ви можете сподіватися на гарні результати.

Від 16 до 30 балів. Турбота про дитину для вас - першочергове завдання. У вас є риси вихователя, але на практиці ви не завжди буваєте послідовними та принциповими. Іноді ви дуже суворі, іноді навпаки - дуже м'які. Крім того,ви любите компроміси, які послаблюють виховний ефект. Вам необхідно серйозно замислитися над своїм підходом до виховання дитини.

Менше 16 балів. У вас серйозні проблеми із вихованням дитини. Вам бракує або знань, або бажання, прагнення зробити дитину особистістю, а, можливо, того й іншого. Радимо звернутися за допомогою до фахівців-педагогів і психологів, ознайомитися з публікаціями з питань сімейного виховання. Не забувайте, що формування особистості - дуже складний та відповідальний процес. Ось чому виконання батьківського обов'язку приносить людині найбільше моральне задоволення.