Пошук

Моя наукова діяльніст



                                        Статтю підготувала: Кузьменко Ірина Миколаївна
                                     вчитель біології, Верхньоланнівської ЗОШ І-ІІ ступенів
                                   с. Верхня Ланна, Карлівського району, Полтавської області
ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ РІДКІСНИХ ВИДІВ РОСЛИН
НА ТЕРИТОРІЇ С. ВЕРХНЯ ЛАННА КАРЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
В системі державних пріоритетів природоохоронної діяльності особлива роль відводиться заповіданню територій та об’єктів, на яких повністю або частково забороняється традиційна виробничо-господарська діяльність. Частка територій природно-заповідного фонду (ПЗФ) на теперішній час складає 4,2% від загальної площі території України, а норма цього показника в країнах Західної Європи знаходиться у межах 8-10%. Усвідомлення екологічних наслідків такого відставання як на державному, так і на громадському рівні є досить високим. Отож, необхідність розширення площі та збільшення числа об’єктів ПЗФ нашої держави не викликає сумнівів і заперечень.[1] Актуальною постає необхідність збереження рідкісних видів, на територіях з мінімальним антропогенним впливом, які приречені на зникнення через некомпетентне поводження людини, що спрямоване на розорювання чорноземів під власні потреби, викопування рослин і надмірне випасання худоби. До таких територій відноситься урочище «Піщанка», що знаходиться в с. Верхня Ланна Карлівського району Полтавської області.
Охорона рідкісних та зникаючих видів рослин та тварин – це лише частина загальної проблеми охорони природи в цілому, охорони і раціонального використання природних ресурсів – першооснови існування людства. Охороняти та збагачувати зникаючі та рідкісні види потрібно тому, що вони є об’єктами наукових досліджень та моделями тих явищ, які повинна розкрити наука в майбутньому і застосувати їх на практиці.[3]
Шлях до збереження та примноження окремих екземплярів зникаючих видів рослин та тварин – це створення заповідників, заказників, заповідних дендропарків, лісопарків та ін. Другий шлях – відтворення рослин на місцях їх зростання шляхом висіву насіння та висаджування кореневищ. Третій – перенесення окремих екземплярів зникаючих рослин у шкільні дендрарії, парки, лісопарки, а тварин в – зоопарки. Четвертий – це створення так званої програми охорони рідкісних видів, яким загрожує зникнення: виявлення рідкісних та зникаючих видів в природі і вивчення їх біологічних і екологічних особливостей; створення колекції рідкісних видів; проведення біометричних вимірів та порівняльного аналізу їх поведінки в культурі та природних умовах.[4]
Із метою охорони та збільшення ресурсів рослинного світу в 1979 році Полтавська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення про повну заборону на території області та особливо нашого району неупорядкованого збору населенням та установами лікарських, гарно квітучих та рідкісних видів рослин.
Для збереження та відтворення цінних та рідкісних видів рослин та тварин на території с. Верхня Ланна ми пропонуємо створення заповідного обєкту місцевого значення. Заповідання – допомагає вирішити проблему збереження біорізноманітності природних ценозів, проте вилучає заповідні території з кормовикористання, та може бути застосованим тільки для ділянок, які дійсно є унікальними і цінними з точки зору наукових досліджень та охорони рослинного світу .
Охорону біорізноманітності можна здійснювати шляхом заповідання окремих ділянок «дикої» природи, місцезнаходжень видів, які опинилися на межі зникнення, є регіонально рідкісними, або тих які занесені до списків Червоної книги України.
Але занесення виду до списку рідкісних ще не вирішить проблему його збереження. Охорона виду повинна бути, як мінімум, на популяційному, видовому, ценотичному (охорона угруповань, занесення їх до списків Зеленої книги) рівнях. Однак, повною мірою охорона може бути забезпечена лише на ландшафтному рівні, коли охороняється весь природно-територіальний комплекс. Тому що, життєдіяльність виду залежить від багатьох факторів, зокрема й від інших живих організмів.[2]
Нажаль охорона рідкісної рослинності на території урочища здійснюється не належним чином. Тому значення даної ділянки зменшується з кожним роком. Але проведення досліджень дасть змогу поліпшити стан даної  території і визначити шляхи для максимального збереження і відтворення біорізноманітності на території урочища «Піщанка», що є завданням подальших наших досліджень.
Якісна підготовка документів та чітке дотримання процедур на стадії створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду є необхідною передумовою для практичної реалізації управлінських функцій як у частині збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, так і недопущення соціальних конфліктів, пов’язаних із системою обмежень використання території.
Нами виявлено та обстежено урочище на території якого добре збереглася рослинність. Орієнтовна площа перспективної ділянки на території Карлівського району складає 167 га.
Нами за результатами проведених досліджень на вказаному вище об’єктові, збиралась інформація про біорізноманітність, що лягла в основу розробки наукового обґрунтування доцільності створення об’єкту природно заповідного фонду. Обґрунтування розроблене за таким алгоритмом: підпорядкування, адміністративне розташування об’єкта, загальні відомості, грунтовий покрив, рослинний покрив, рідкісні види флори, рідкісні види фауни, обґрунтування створення заповідної території.
Територія відзначається високим ступенем ландшафтного, флористичного, фітоценотичного різноманіття, досить малотрансформованими, типовими для регіону рослинними угрупованнями. На досліджуваній території виявлено локалітети 17 видів судинних рослин, які потребують охорони різного рівня. З них 4 види занесені до діючого видання Червоної книги України і 13 видів потребують охорони в Полтавській області. Фауна території є досить багатою, всього на території урочища відмічено близько 48 видів хребетних тварин, які є середньо численними, вони хоч і не зазнають досить значного антропопресингу але потребують моніторингу за їх станом. Територія є перспективною для створення ландшафтного заказника місцевого значення.
Різноманіття ландшафтів є причиною високого рекреаційного потенціалу території майбутньої природоохранної зони для літнього відпочинку місцевого населення, туристичних походів та екскурсій школярів.
Ділянка має також значну науково-пізнавальну цінність. Ця ділянка у майбутньому може використовуватись для проведення природничо-географічних, біологічних та екологічних досліджень. Ландшафт даної території, що характеризується значним ступенем природної збереженості може бути використаний для польових практик та екскурсійних походів учнів шкіл.
З точки зору історії, дана ділянка є «Музеєм під відкритим небом», на ній збереглися оборонні вали з Великої Вітчизняної Війни, адже саме в Редутах проходила лінія фронту під час битви за визволення Краснограду. Записи про це залишились у літописах с. Верхня Ланна.
З геологічного та ґрунтознавчого боку дана ділянка викликає захоплення грунтовим зрізом на північному схилі, та знахідках пісків «полтавський ярус» зрізи яких свідчать про повноводність річкової системи через належність даної території до Сарматського (Руського) моря.
Дана територія на сучасному етапі розвитку природи являє собою унікальне і цінне природне явище. Адже на ній збереглися майже непорушені та слабко порушені степові, лучні, лучно-степові та лучно-болотні ландшафти. У межах об’єкта знайдені рідкісні види рослин, які занесені до Червоної книги України та до регіонального списку рідкісних рослин Полтавської області. Ці ландшафти за всіма ознаками організації відносяться до середньостепового типу, які в Україні майже не охороняються на рівні заповідників, національних і регіональних парків. Тому досліджувана територія дозволяє побачити частину дикої природи, що на сьогодні майже не змінена під антропогенним впливом.
На сьогодні до органів місцевого самоврядування передано клопотання щодо створення об’єкту ПЗФ на розгляд в місячний строк. Проведена бесіда з сільським головою Рудем О.Л. та землевпорядником с. Верхня Ланна Литвиненко В.В. Сільський голова повністю підтримує ініціативу створення ландшафтного заказника місцевого значення «Піщанка», тому ми плануємо продовжити нашу роботу щодо заповідання даної ділянки після ухвалення нашого клопотання органами місцевого самоврядування. Проведено просвітницьку діяльність з даної теми серед місцевого населення, розклеєно природоохоронні плакати. Частина природоохоронних буклетів, плакатів та листівок передана до сільської бібліотеки для користування читачами.
Пропоновані для заповідання ділянки майже не використовуються місцевим населенням як пасовище та сінокіс, через досить віддалене розташування від населених пунктів. Невиснажливий режим такого використання її не загрожує збереженню біорізноманіття. Об’єкту пропонується надати статус заказника, оскільки саме режим часткової охорони здатен полегшити моніторинг за станом популяцій рідкісних видів.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.          Байрак О.М., Охорона степової флори та рослинності в природно-заповідній мережі Полтавської області / Байрак О.М., Самородов В.М., Стецюк Н.О., Коротченко І.А. // Зб. наук. пр. – Полтава, 1995. – Том. 18. – С. 99-106.
2.          Гетьман В. Навіщо нам заповідники? [Текст] / В. Гетьман // Дзеркало тижня. – 2008. – №33. – С.14.
3.          Євдокимова І. В. Зберегти біорізноманіття – зберегти життя на Землі [Текст] / І. В. Євдокимова // Экология плюс. – 2009. – № 6. – С. 35–36.

4.          Збережи, де стоїш, де живеш. По сторінках Червоної книги Полтавщини / Під ред. О.М. Байрак. − Полтава: Верстка, 1998. − 206 с. 

Немає коментарів:

Дописати коментар